17 травня депутати Верховної Ради проголосували у другому читанні за законопроект № 2386-1а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині». Прийняття цього законопроекту є важливим та довгоочікуваним кроком для забезпечення розвитку трансплантології в Україні.
Проект закону було зареєстровано у Верховній Раді у серпні 2015 року, тобто майже 3 роки тому. Усвідомлюючи важливість створення законодавчого підгрунття для розвитку та розбудови національної системи трансплантації органів, тканин та клітин, МОЗ долучався до підготовки і доопрацювання цього законопроекту та послідовно підтримував його прийняття.
Трансплантація є цивілізаційним показником розвитку системи надання медичної допомоги у державі, а готовність її громадян до пожертви власних анатомічний матеріалів у разі смерті чи за життя (у випадку кісткового мозку) є ознакою високої свідомості та становлення здорового громадянського суспільства. Проте варто розуміти, що наступного дня після прийняття цього закону не будуть відбуватися пересадки нирок та серця, а кістковий мозок від закордонних донорів не почне одразу надходити в українські лікарні. Упродовж 20 років у цьому напрямку не відбувалося значних зрушень: не купувалося сучасне обладнання, лікарі-трансплантологи не проходили тренінги та навчання, не створювалися інформаційні системи чи реєстри донорів та реципієнтів, не приймалися нормативні підзаконні акти для врегулювання більшості питань, зокрема — щодо якості та безпеки процесів та роботи установ (ЗОЗ), що задіяні в процесі трансплантації.
Водночас робити перші кроки МОЗ почав ще до прийняття цього законопроекту. Так, на сьогодні уже врегулювано питання констатації смерті головного мозку, затверджено посадові інструкції трансплант-координаторів та розпочато реалізацію пілотного проекту щодо зміни механізму фінансування оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів. Також ведеться робота щодо організації роботи національного реєстру донорів КМ, запровадження програм підготовки трансплант-координаторів та імплементації положень Директив ЄС щодо трансплантації тканин і клітин до національних нормативно-правових актів.
Попри те, що, на думку експертів МОЗ, прийнятий закон не є досконалим і містить суперечливі положення, розвиток трансплантації в України є одним з пріоритетів діяльності МОЗ, тож максимум зусиль команда Міністерства спрямує на впровадження положень закону та розбудову національної системи трансплантації.
