Військовослужбовець «Мучной» про Покровський напрямок
Противник пробує повзти на північ від дач у бік фермерських районів, які ще залишаються під нашим контролем. Працює дрібно, виключно малими піхотними групами, без лобових кидків. У результаті постійно наривається на наші дрони, за рахунок цього сіра зона поступово розширюється, але ціною безперервного тиску.
Ворог діє обережно, піхоту одразу всю, не палить зайвий раз, основний акцент робить на дронову підготовку! Причина проста: дронів у них більше, плюс вони мають час і можливість перевзути авіацію й у потрібний момент знову почати вирівнювати місцевість важкими ФАБами. Вони це чудово розуміють і грають у довгу.
Якщо дивитися по мапі, то у випадку, коли противник займе ці ферми, нам доведеться поступово відходити й перегруповуватися західніше — у бік Гришиного. А там ситуація теж далека від стабільної: підари без зупинок лізуть, тиснуть, шукають слабкі місця і не дають видихнути.
Загалом є питання по цьому напрямку, бо поточна побудова дій виглядає м’яко кажучи, дивною. Яку мету ми цим переслідуємо — не до кінця зрозуміло. Немає відчуття чіткої логіки чи кінцевої точки, заради якої все це крутиться. З боку це виглядає сиро, кострубато і відверто, ущербно — без ясного задуму, але з реальними ризиками.
