7 квітня християни східного обряду відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці – третє за значенням свято після Різдва та Великодня. Вважається, що цього дня Діві Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив її про те, що вона стане матір’ю Ісуса Христа.
За переказами, коли їй було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою».
В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву третьої зустрічі весни (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби, після чого можна копати чи орати землю. Цього дня випускають на волю пташок, щоб співали, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив. А інших тварин виганяють на подвір’я, щоб весну чули. Виставляють вулики. Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
У народі з особливою пошаною ставилися до цього свята, оскільки вважали, що «Бог у цей день благословляє всі рослини», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір’я, що навіть птах на Благовіщення не в’є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що «колись на свято вила гніздо і Бог їй відібрав пам’ять». Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі спеціально тримали при собі для цієї нагоди, та гукали: «Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!»; дівчата ж, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на город, щоб посіяти її — на тому місці обов’язково зійде кріп.
З Благовіщенням пов’язане й інше повір’я: в цей день чорногуз має обов’язково знести бодай одне яйце. Проте для домашньої птиці свято не приносило особливої радості; господарі намагалися не брати яєць з кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його: «Бо з таких добра не ждати».
Але найбільше вірувань, пов’язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку; сміття ж разом з віником відносили до річки і, набравши у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, яка потім не слизнути (до речі, на Слобожанщині в цей день намагалися обов’язково висадити капустяну розсаду).
Особливі надії з цим святом пов’язували й пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб «зубастими були»; інші до медової сити добавляли червоного перцю і давали бджолам, щоб були здоровими. Найбільш заповзяті ставили на льотки вовчі пащі («Бджола, котра пролізе через неї, зуміє одгризтися від чужих») або ж розстеляли перед вуликом червону тканину («Най комахи зляться на напасників»).
Обрядові дії проводили і з домашніми тваринами. Щоб корови давали багато молока, ввечері, напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою; убезпечувались од відьом засіванням освяченим на Спаса маком-відюком хлівів, спалювали старі постоли чи капелюхи, а попіл давали тим тваринам, які не звикали до пасовиськ. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, «щоб лиха не принесли».
З Благовіщенням пов’язаний ще один обряд, котрий у народі називали «вдовиним плугом». Цей високогуманний звичай засвідчує високий рівень моральності, шляхетність суспільних взаємин серед простого народу. Саме в цей день сільські громади, зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли буде обробляти ниви вдовам та сиротам. Вважалося аморальним, якщо хтось із односельців, знехтувавши звичаєм, раніше од вдів починав орати в себе вдома.
Народні прикмети, пов’язані з цим святом, стверджують:
Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день.
Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне.
Благовіщення без ластівок — холодна весна.
На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.
На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
На Благовіщення птиця гнізда не в’є.
Як на Благовіщення півень на порозі нап’ється, то на Юрія віл напасеться.
До Благовіщення кам’яна весна.
Благовіщення без ластівок — холодна зима.
Весна зиму на Благовіщення поборола.
Вулики з бджолами виносять на Благовіщення.
Гроза на Благовіщення — до теплого літа, до врожаю горіхів.
Дощ на Благовіщення — вродиться жито.
Мокре Благовіщення — грибне літо.
Мороз на Благовіщення — буде багато огірків і врожай груздів.
На Благовіщення дуже тепло — на Великдень буде холодно.
Небо на Благовіщення безхмарне, сонце ясне — буде літо грозове.
Ніч на Благовіщення тепла — весна буде дружна.
Погода перед сходом сонця на Благовіщення ясна і тиха — буде добрий врожай на збіжжя.
Сніг на Благовіщення — літо буде неврожайне.
Сонце на Благовіщення сходить на чистім небі — весна буде рання; ясно в полудень — середня, ясно ввечері — пізня.
Яка погода на Благовіщення — така буде й на Юрія (6 травня).
Яка погода на Благовіщення — така і на Великдень буде.
Який день на Благовіщення — такий і кінець місяця.
