Історична подія, що послужила основою для свята, відбулося днем раніше: 12 квітня 1954 Білл Хейлі записав сингл «Rock Around The Clock», що став знаковим у новому музичному напрямку, який швидко подолало межі США і поширилося по країнах і континентах, кинувши виклик суспільству і традицій.
У середині 20 століття, невдовзі після Другої світової війни, люди прагнули до миру і розміреного життя. Потрясінь ніхто не хотів. Віддзеркаленням суспільних настроїв була музика того періоду — спокійна і сентиментальна, з солодкоголосим вокалом. На офіційному музичному Олімпі США просувалася ідея захистити культуру білих від дикої культури чорних і створити добропорядний спосіб респектабельного американця.
Поряд з офіційною музикою, в Америці жила і зовсім інша — гучна, ритмічна, повна життя — ритм-енд-блюз. Одного разу ввечері диск-жокей радіостанції Клівленда Алан Фрід взяв на себе сміливість «прокрутити» в ефірі записи в стилі ритм-енд-блюзу. А щоб не шокувати «білу» публіку, придумав йому іншу назву — «рок-н-рол». Завдяки Алану Фріду, замаскований ритм-енд-блюз зазвучав на повну силу, ставши доступним всім, незалежно від кольору шкіри.
Рок-н-рол подарував світові таких чудових виконавців, як Едді Кокран, Елвіс Преслі, Карл Перкінс, Бадді Холлі, Джэрри Лі Льюїс, Чак Беррі, Фетс Доміно. Незважаючи на гоніння та утиски, запальний жанр довгі роки залишався популярним і улюбленим серед шанувальників різного віку і соціального рівня.
Сьогодні рок-музика має велику кількість напрямів: від легкого танцювального рок-н-ролу до брутального агресивного грайндкора. Тексти пісень варіюють від невимушеного і жартівливого до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці, хоча явної межі між поняттями «рок» і «поп» не існує. Багато музичні явища балансують на грані між ними.
