Чому День людей, що втратили зір – це лише привід згадати про неможливість жити у доступному місті. Чому для людей з вадами зору виписують безкоштовні газети, а не купують пристрої для читання книг? Чому друкують буклети про допомогу, а не встановлюють сучасні засоби орієнтування у місті ? Чому у такі дні лише говорять про проблеми, а не звітують про вирішені питання? Але не зважаючи на це все, ті хто втратив зір, не втратили жагу до життя.