Отож, право на безоплатний проїзд у маршрутних таксі мають наступні пільгові категорії громадян:
-учасники бойових дій та особи, прирівняні до них;
-інваліди війни та особи, які прирівняні до них;
-військовослужбовці строкової служби;
-військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок війни;
-батьки, які перебувають на утриманні військовослужбовця, який загинув або пропав безвісти під час проходження військової служби;
-ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, національної поліції, податкової міліції, Державної пожежної охоронної служби, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держслужби спеціального зв’язку та захисту інформації, СБУ та колишні працівники прокуратури;
-поліцейські під час виконання повноважень, працівники СБУ під час виконання покладених на них обов’язків;
-реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій;
-особи з інвалідністю першої та другої групи, діти-інваліди, особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого);
-громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до першої категорії, ліквідатори аварії на ЧАЕС, які належать до другої категорії;
-діти, яким встановлено інвалідність, що пов’язана з катастрофою на ЧАЕС;
-діти з багатодітних сімей;
-діти до 6 років (без зайняття окремого місця для сидіння).
Чому ж, незважаючи на такий обширний перелік, водії маршрутних таксі так неохоче возять пільговиків безкоштовно, а інколи й зовсім відмовляють їм у проїзді?
Перевізники не можуть на власний розсуд встановлювати кількість пільгових пасажирів, яких вони мають перевозити. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Підпунктом «ґ» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Проте місцеві органи влади визнають, що не завжди закладають необхідну кількість грошей в бюджеті для відшкодування витрат перевізників, а тому значна кількість перевізників працює на бездотаційній основі (за власний рахунок), встановлюючи «свої» нормативи з перевезення пільговиків.
Втім, встановлені законодавством пільги ніхто не може обмежити, а тому вимога на отримання послуги з перевізника з боку пільговика завжди буде правомірною. Порушення права пільговика на проїзд громадським пасажирським транспортом (безпідставна відмова з боку водія) тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень) (ст. 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У разі безпідставної відмови у безплатному проїзді необхідно:
-дізнатися найменування перевізника, його контактні дані (інформація, як правило, міститься біля водія);
-прізвище, ім’я та по батькові водія;
-записати номер транспортного засобу;
-час, маршрут, а також придбати квиток, зберегти його, а у разі звернення до суду необхідна наявність свідків.
Потім слід звернутися за захистом свого права із заявою або скаргою до:
-працівників поліції (відмова у пільговому проїзді) – 102;
-до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті;
-транспортного відділу міської ради;
Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, телефон «гарячої лінії» Укртрансбезпеки 044-351-47-66).
