Процес отримання у власність земельної ділянки зазвичай включає отримання дозволу на розробку проекту, розробку технічної документації на земельну ділянку, прийняття рішення відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування про передачу землі та безпосередньо реєстрація права власності у відповідного державного реєстратора. Це лише основні етапи цього процесу. Зважаючи на ряд технічних і бюрократичних проблем процедура приватизації землі може займати не один рік. У зв’язку з цим іноді трапляються випадки, що людина не доживає до закінчення усіх необхідних процесів та остаточного оформлення права власності.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України в порядку спадкування до спадкоємців переходять всі права та обов’язки, які мав померлий на час відкриття спадщини. Іншими словами якщо говорити про майно, то СПАДКУЄТЬСЯ НЕ САМЕ МАЙНО, як об’єкт, А САМЕ ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЦЕ МАЙНО.
ЯКЩО МИ ГОВОРИМО ПРО ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ, ТО ПРИ ЇЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ВИНИКАЄ ВЖЕ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ. Якщо особа померла до такої реєстрації, то власності у неї не виникло.
Відповідно нотаріус не може просто видати свідоцтво про право на спадщину, адже об’єкта власності не існує. Також інші органи не можуть завершити процедуру приватизації на людину, яка вже померла.
То як же бути із землею, на яку померлий мав право?
В такому випадку В СПАДЩИНУ ПЕРЕХОДИТЬ ПРАВО НА ЗАВЕРШЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ. Варто наголосити, що реалізувати це можливо лише в судовому порядку. Спадкоємці можуть звернутися до суду із вимогою про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації та реєстрації права власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на землю.
Вимагати цього можна лише у випадку, якщо спадкодавець розпочав процедуру приватизації: отримав дозвіл на розробку технічної документації, уклав договір щодо проекту тощо.
