Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти які перебувають в складних життєвих обставинах, діти з особливими освітніми потребами та діти з інвалідністю зможуть отримувати якісні соціальні послуги та інклюзивну освіту за місцем їх проживання — у територіальній громаді.
Таке завдання визначають зміни до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки (далі – Стратегія), ухвалених Урядом за ініціативи Міністерства соціальної політики України.
Ці зміни були підготовлені в рамках проекту “Модернізація системи соціальної підтримки населення”, який реалізується Мінсоцполітики за підтримки Світового банку.
За даними Мінсоцполітики, одна з головних причин, через які батьки, що не позбавлені
батьківських прав, віддають дітей до інтернатів, – неможливість отримати необхідні
послуги у громадах через брак ресурсів та вузькопрофільних спеціалістів: психологів,
реабілітологів, ерготерапевтів тощо. У загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладах інклюзивною освітою охоплено менше 2 % дітей з інвалідністю.
Зміни до Стратегії сприятимуть запровадженню посад фахівця із соціальної роботи в усіх територіальних громадах, де їх ще немає. В обов’язки цих фахівців, крім іншого, входить з’ясування потреб сімей у необхідних послугах. Відтак громади зможуть отримувати інформацію про найбільш запитувані послуги, розвивати інфраструктуру та фінансувати їх надання, а діти, які потребують цих послуг, зможуть отримувати їх, знаходячись у сім’ї, а не в інтернаті.
До налагодження роботи нового механізму діючі спеціальні заклади загальної середньої освіти для дітей з порушенням зору, слуху, дітей зі складними порушеннями розвитку та інші вузькопрофільні заклади продовжать працювати у повному обсязі.
За словами Міністра соціальної політики Марини Лазебної, одним із головних завдань
Стратегії є повернення дітей, у тому числі, з особливими потребами, з інтернатів до сімей, але після того, як усі необхідні послуги діти зможуть отримувати за місцем проживання. “Головний пріоритет — інтереси дитини. Зрозуміло, що у рідній сім’ї вона отримає більше піклування, тепла, ніж в інтернаті. Відтак, наближаючи необхідні послуги до дитини, ми створюємо умови для її повернення додому, – зазначила Міністр.
Ключові освітні, соціальні, медичні, реабілітаційні послуги мають бути доступні за місцем проживання дитини”. У Мінсоцполітики відзначають позитивну тенденцію збільшення кількості дитячих будинків сімейного типу з часу впровадження Стратегії – з 973 у 2017 році до 1 236 у 2020 році, а також загальної кількості дітей у прийомних сім’ях і дитячих будинках сімейного типу – з 13 592 до 14 225 відповідно.
“Кожна дитина, повернута у сім’ю, або переведена до сімейних форм виховання, — наша велика перемога. Не дитина має йти за послугами до інтернату, а послуги йти за дитиною, до її домівки”, — наголосила Марина Лазебна.
