Свято Івана Купала – традиційне свято східнослов’янських народів. Свято проходить в ніч з 6 на 7 липня.
Найколоритнішим є те, що в це свято поєднують дві стихії: вогонь та воду. Це свято є одним з найголовніших за сонячним календарем.
Наші пращури святкували день літнього сонцестояння, проводячи різноманітні обряди, зв’язані з вогнем, водою та травами.
Незамужні дівчата робили вінки, квіти для яких збирали перед святом, та пускали їх по воді. Є дуже багато прикмет, які допомагали їм зрозуміти, що їх чекає в цьому році.
У слов’ян вінок був символом кругообігу природних сил, також слугував оберігом від нечисті.
На заході дівчата збиралися компанією, щоб спускати вінки на воду і загадувати бажання. При цьому вони дивилися, куди відпливає вінок. З цим було пов’язано багато прикмет. Якщо вінок понесло далеко від берега, то бажання здійсниться. Також намагалися стежити за тим, в який бік поплив вінок.
Традиційно на свято розпалюють велике вогнище, навколо якого збиралась уся молодь. Це також було своєрідним обрядом. Коли це був парубок зі своєю дівчиною, вони стрибали через вогнище, тримаючись за руки, та якщо руки залишались скріпленими, то їх союз буде жити дуже довго. Коли стрибав парубок, то чим вище він стрибнув, тим більше його шансів знайти своє щастя.
Дуже багато призначали водній стихії. Багато молоді купається в найближчих водоймах, як ввечері, перед Івана Купала, так і в ніч на це свято. Вважається, що таким чином очищується не тільки тіло, а й душа людини.
Дівчата вставали якомога раніше, щоб вмитися росою для підтримки молодості та краси.
Різні трави наділялись різними містичними властивостями, тому головною метою молоді, що святкувала це свято, було знайти папороть.
За легендами папороть в ніч Івана Купала розпускалась лише на мить, та той, хто знайде квітучу рослину, того буде переслідувати щастя усе життя.
