ПРИЗРАЧНОЕ БУДУЩЕЕ «ПАРКА КУЛЬТУРЫ И ОТДЫХА» (видео) | ТБ КАПРІ

ПРИЗРАЧНОЕ БУДУЩЕЕ «ПАРКА КУЛЬТУРЫ И ОТДЫХА» (видео)

ПРИЗРАЧНОЕ БУДУЩЕЕ "ПАРКА КУЛЬТУРЫ И ОТДЫХА"
25 мая Решением Донецкого апелляционного хозяйственного суда Красноармейскому Коммунальному предприятию «Парк культуры и отдыха» в признании недействительным Договора о совместной деятельности с «Ореол ЛТД» — отказано.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21.02.13 р. Справа № 905/249/13-г
за позовом Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД», м. Красноармійськ, Донецької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійська міська рада, м. Красноармійськ, Донецька область
про визнання договору б/н від 14.03.2012 про спільну діяльність недійсним

Суддя Мальцев М.Ю.
Представники сторін:
від позивача : Третяк В.І., за довіреністю б/н від 28.01.2013р.
від відповідача: Помялова Я.О., за довіреністю б/н від 04.01.2013
від третьої особи: Луценко С.А., за довіреністю б/н від 29.01.2013р.
У судовому засіданні 29.01.2013 р. оголошено перерву до 12.02.2013р., з 12.02.2013р. по 21.02.2013р. для надання сторонами додаткових документів
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку», м.Красноармійськ, Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД», м. Красноармійськ, Донецької області про визнання договору б/н від 14.03.2012 про спільну діяльність недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору про спільну діяльність від 14.03.2012р., копії актів приймання-передачі, копію програми робіт, копію контракту з керівником комунального підприємства від 05.01.2012р., норми Цивільного кодексу України, Закон України «Про місцеве самоврядування».
25.01.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву №1 від 24.01.2013р., яким проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки уповноважена особа відповідно до договору про спільну діяльність виконує всі дії, передбачені діючим законодавством з метою захисту прав та інтересів як позивача так і відповідача. Також відповідач зазначив, що посилання позивача на необхідність отримання дозволу міської ради на укладання договору про спільну діяльність суперечить документам, що додані до позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. залучено до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійську міську раду, м. Красноармійськ.
21.02.2013р. третьою особою через канцелярію суду були надані пояснення до позову, якими Красноармійська міська рада просила суд визнати договір б/н від 14.03.2012р. про спільну діяльність недійсним.
Розгляд справи відкладався.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність від 14.03.2012р. (надалі Договір), відповідно до умов якого Сторони зобов’язуються шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, яке належить Сторонам на відповідних правових підставах, сумісно діяти для досягнення спільної мети: реконструкція та переобладнання нерухомого майна, вказаного у п.3.1.1 цього Договору, а також сумісна експлуатація даного майна з метою отримання прибутку (п.1.1 Договору).
Актом приймання-передачі №1 від 14.03.2012р. підтверджується факт передачі будівлі кінотеатру „Мир» КП „Міський парк культури та відпочинку» ТОВ „Ореол ЛТД».
Згідно акту №3 від 14.03.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідні основні засоби.
Актом №2 від 19.03.2012р. зафіксовано факт приймання-передачі земельної ділянки позивачем відповідачу згідно Договору про спільну діяльність від 14.03.2012р.
Зазначені акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками.
Укладений між сторонами Договір б/н від 14.03.2012р. за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, який регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність зі сторони відповідача за невиконання або неналежне виконання умов Договору, а також на те, що оспорюваний правочин носить характер правочину, вчиненого під впливом помилки, в розумінні ст.229 Цивільного кодексу України.
Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецької області не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.
Згідно ст.1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, договір б/н від 14.03.2012р. укладено у письмовій формі та підписано уповноваженими представниками обох сторін, тобто сторонами дотримані вимоги вказаної статті Цивільного кодексу України.
Слід вказати, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2012р. зобов’язано Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби взяти на облік договір про спільну діяльність від 14.03.2012р., укладений між позивачем та відповідачем.
Тобто відповідачем виконуються дії, передбачені чинним законодавством, в тому числі і податковим, спрямовані на захист прав та інтересів як КП «Міський парк культури та відпочинку» так і ТОВ «ОРЕОЛ ЛТД».
Відповідно до розпорядження Красноармійського міського голови Красноармійської міської ради №334рг від 23.11.2007р., з метою ефективного та раціонального використання комунального майна підприємствами, установами та організаціями міста, які належать до комунальної власності, а також з метою недопущення ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, зменшення обсягів та погіршення умов надання послуг населенню, керівникам підприємств, установ та організацій міста, які належать до комунальної форми власності, узгоджувати з міським головою питання щодо передачі в користування на умовах оренди комунального нерухомого майна (приміщень), які належать до комунальної форми власності.
Відповідно до п.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Як вбачається з укладеного між сторонами договору про спільну діяльність сторони зобов’язуються шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, сумісно діяти для досягнення спільної мети: реконструкція та переобладнання нерухомого майна, а також сумісна експлуатація даного майна з метою отримання прибутку.
Тобто після будівельних робіт з реконструкції майна, підприємства зобов’язуються спільно експлуатувати майно з метою отримання прибутку.
Отже, відповідно до умов спірного договору фактично майно не передається у володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, не здається в оренду, не продається, не купується, не використовується як застава та не відчужується, а фактично мова йде саме про об’єднання сторонами зусиль та майна для досягнення спільної мети-отримання прибутку, а тому дозвіл міської ради на укладання договору про спільну діяльність, як це визначено ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» не є обов’язковим.
Посилання позивача на те, що оспорюваний правочин вчинений під впливом помилки, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Відповідно до ст.229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Помилка — це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце. Під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що позивачем не надано доказів в підтвердження наявності підстав для визнання спірного договору недійсним у розумінні норм чинного законодавства.
Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82 — 85 Господарського процесуального Кодексу України, ст. ст. 203, 204, 205, 207, 215,229, 626, 627, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, Законом України „Про місцеве самоврядування», господарський суд, —
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕОЛ ЛТД», м. Красноармійськ, Донецької області про визнання договору б/н від 14.03.2012 про спільну діяльність недійсним — відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 21.02.2013 р.
Повне рішення складено 22.02.2013 р.
Суддя Мальцев М.Ю
Единый реестр судебных решений

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.05.2013 р. справа №905/249/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Чорний А.С. директор КП «Міський парк культури та відпочинку»від відповідача: від третьої особи 1: від Красноармійської ОДПІ: від Красноармійської міжрайонної прокуратури:Помялова Я.О. дов. б/н від 04.01.2013 року Луценко С.А. дов. від 09.04.2013 року Іщенко А.О. дов. від 09.04.2013 року Шеремет В.О. дов. № 53 від 03.09.2012 року Реган Ю.А. посвідчення від 25.09.2012 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід21.02.2013 рокуу справі№ 905/249/13-г (суддя Мальцев М.Ю.) за позовомКомунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецька областьдо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореол ЛТД», м. Красноармійськ, Донецька область 1. Красноармійська міська рада, м. Красноармійськ, Донецька область 2. Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, м. Красноармійськ Донецька область Красноармійської міжрайонної прокуратури, м. Красноармійськ, Донецька область провизнання договору б/н від 14.03.2012 року про сумісну діяльність недійсним

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореол ЛТД», м. Красноармійськ, Донецька область, в якому просило визнати недійсним договір б/н від 14.03.2012 про сумісну діяльність, вважаючи його вчиненим під впливом помилки, в розумінні ст. 229 ЦК України, та зважаючи на невідповідність даного договору нормам чинного законодавства, порушення прав позивача, на те, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, невідповідність змісту договору внутрішній волі особи, яка підписала даний договір, та посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України, п.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2013 року залучено до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Красноармійську міську раду, м. Красноармійськ, Донецька область.

Господарський суд Донецької області у рішенні від 21.02.2013 року по справі № 905/249/13-г дійшов до висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків, тому позовні вимоги за наведеними позивачем підставами про визнання договору б/н від 14.03.2012 про сумісну діяльність недійсним визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2013 року у справі № 905/249/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 09.04.2013 року задовольнив заяву Красноармійської міжрайонної прокуратури та залучив прокурора до участі у розгляді справи; задовольнив клопотання Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби та залучив її до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник заявника скарги у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, що вважає рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2013 року по справі № 905/249/13-г законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу — без задоволення.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача — Красноармійської міської ради, м. Красноармійськ, Донецька область, підтримали вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просили скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2013 року по справі № 905/249/13-г, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Прокурор та представник Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції у судовому засіданні апеляційної інстанції 14.05.2013 року надали клопотання, в яких просили зупинити провадження у справі № 905/249/13-г до закінчення кримінального провадження № 32013050670000008, відкритого слідчим відділом Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України у відношенні директора КП «Міський парк культури та відпочинку» Сінгур А.І.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що дані клопотання не підлягають задоволенню, оскільки прокурором та Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією не доведено яким чином кримінальне провадження за справою може вплинути на розгляд заяви про визнання недійсним господарського договору про сумісну діяльність.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами, складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Комунальне підприємство «Міський парк культури та відпочинку» просить визнати недійсним договір про сумісну діяльність від 14.03.2012 року, укладений ним з ТОВ «Ореол», посилаючись на невідповідність даного договору ст.ст. 203, 215, 229 ЦК України, вважаючи, що порушені права позивача, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, невідповідність змісту договору внутрішній волі особи, яка підписала даний договір, та укладеним з порушенням п.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків.

Укладений між сторонами договір б/н від 14.03.2012р. за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, який регулюється главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

Згідно із ст.1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Договір про сумісну діяльність від 14.03.2012р. підписаний директором Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку» Сингур А.І., діючої на підставі Статуту, та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореол ЛТД» Адаменко А.В., діючої на підставі Статуту, метою якого є об’єднання зусиль та майна сторін для досягнення спільної господарської мети: реконструкція та переобладнання нерухомого майна: будівлі та споруди парку відпочинку «Ювілейний», за адресою: м. Красноармійськ, мікрорайон «Південний», розташованих на земельній ділянці площею 26,8280га, експлуатції споруди кінотеатру «Мир», розташованої за адресою: м. Красноармійськ, вул. 40 років Жовтня, б. 159.

У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 29.02.1992 року № 48 в перелік державного майна переданого до комунальної власності включені об’єкти зазначені у договорі про сумісну діяльність.

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25995220 від 28.04.2010 року, слід, що територіальна громада м. Красноармійська в особі Красноармійської міської ради являясь власником будівлі та споруди парку культуру та відпочинку «Ювілейний» передала даний об’єкт на праві оперативного відання КП «Міський парк культури та відпочинку».

Підстава виникнення права власності — свідоцтво про право власності САС № 491111 від 26.04.2010 року, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради.

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25743775 від 31.03.2010 року, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Красноармійська слід, що територіальна громада м. Красноармійська в особі Красноармійської міської ради являясь власником будівлі кінотеатру «Мир» передала на праві господарського відання даний об’єкт КП «Міський парк культури та відпочинку».

Підстава виникнення права власності — свідоцтво про право власності САС № 491064 від 05.03.2010 року, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради.

Крім того, з копії державного акта на право користування земельною ділянкою, виданого на підставі рішення Красноармійської міської ради № 5/25-27 від 05.03.2008року та № 5/35-22 від 04.03.2009року, якій зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030915900003, слід, що для обслуговування парку «Ювілейний» в постійне користування передана земельна ділянка площею 26, 8280га КП «Міський парк культури та відпочинку».

Відповідно до розділу 3 Статуту Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», затвердженого рішенням Красноармійської міської ради від 08.07.2009 року № 5/40-13, підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, форма власності підприємства — комунальна власність, підприємство є комунальним комерційним підприємством, має цивільні права та обов’язки та здійснює свою діяльність відповідно до цього статуту та закону, підприємство може бути позивачем та відповідачем у суді, має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку та штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг.

Майно підприємства знаходиться у комунальній власності та закріплюється за ним на праві господарського відання (п.3.8 Статуту).

Підприємство має право продавати, обмінювати, здавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати відчужувати їх іншим шляхом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту (п.3.9 Статуту).

Підприємство має право згідно встановленого діючим законодавством порядку вступати до господарських та цивільно-правових відносин з будь-якими підприємствами, організаціями, а також громадянами, створювати або приймати участь у створенні і діяльності підприємств, господарських товариств та інших комерційних структур, залучати фінансові засоби, майно і окремі майнові права юридичних та фізичних осіб, засновувати об’єднання та вступати в об’єднання з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, створювати на території України та за її межами свої філії та представництва, здійснювати інші дії, які не суперечать діючому законодавству.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства призначається керівник підприємства — директор, який є виконавчим органом підприємства (п.6.1 Статуту).

При наймі директора на посаду з ним може укладатись контракт, в якому визначаються права, межі повноважень при здійсненні керівництва поточною діяльністю підприємства, терміни найму, обов’язки і відповідальність директора перед власником і трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом і законодавством України (п.6.3 Статуту).

05.01.2012 року виконуючим обов’язки Красноармійського міського голови Гаврильченко Г.О. та Сінгур А.І. укладено контракт з керівником комунального підприємства, згідно з яким керівник зобов’язувався здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору про сумісну діяльність від 14.03.2012 року відповідає вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, про що свідчать акти приймання передачі майна № 1 від 14.03.2012 року, № 2 від 19.03.2012року, № 3 від 14.03.2012року, та узгоджена сторонами програма робіт по виконанню договору (а.с. 8-13), тому підстав для визнання недійсним договору від 14.03.2012 про сумісну діяльність з мотивів укладення його під впливом помилки або з перевищенням повноважень немає.

Колегія суддів приймає до уваги, що на момент прийняття рішення господарським судом, Донецьким окружним адміністративним судом 27.11.2012р. винесено постанову про зобов’язання Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби взяти на облік договір про спільну діяльність від 14.03.2012р., укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У спірному договорі від 14.03.2012 про спільну діяльність сторони зобов’язувались шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, сумісно діяти для досягнення спільної мети: реконструкція та переобладнання нерухомого майна, а також сумісна експлуатація даного майна з метою отримання прибутку.

Тобто, після будівельних робіт з реконструкції майна, підприємства зобов’язуються спільно експлуатувати майно з метою отримання прибутку.

Таким чином, наведене свідчить про те, що спірне майно за умовами договору не відчужено позивачем іншому підприємству, а фактично передано для об’єднання зусиль сторін для ефективного використання майна з метою високоприбуткової діяльності, а тому дозвіл міської ради на укладання договору про спільну діяльність, як це визначено ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» не є обов’язковим.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивач та відповідач, які укладали спірний правочин та виявляли власну волю до його укладання, правильно сприймали фактичні обставини правочину, уклали його у відповідності до глави 77 ЦК України, з дотриманням порядку укладення, тому висновок господарського суду про недоведеність позовних вимог про визнання договору недійсним, за заявленими підставами, є правильним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2013 року по справі № 905/249/13-г про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору б/н від 14.03.2012 про сумісну діяльність ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам статті 43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд —

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міський парк культури та відпочинку», м. Красноармійськ, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2013 року по справі № 905/249/13-г залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Единый реестр судебных решений

Розповісти


Додати коментар

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *